Бабусині руки

 

Я цілую бабусині руки,

Що трудилися все життя,

За важку оту працю і муки

Ваші руки цілую я.

 

За турботу і сподівання,

За недоспані ночі в сльозах,

За ту ласку і хвилювання,

Що так сяє у ваших очах.

 

Так яскраво у мене на думці

Слова вдячності, щирі й прямі.

Я цілую, бабуню, вам руки

В знак подяки за ті важкі дні.       

                          Наші бабусі. Родинне свято

Діти під музику заходять до класу

Учитель.  Добрий день‚ шановна родино‚ любі друзі‚ шановні гості.  Діти, сьогодні до нас завітали найулюбленіші для кожного з вас люди — ваші бабусі. Вони — невтомні трудівниці. Сьогодні, цього гарного весняного дня‚ у нас особливе свято. Ми назвали його «Краща ти за всіх бабуся!»

 Учень

Добрий день, люди добрі,

Що сидять в нашій господі.

Раді зі святом вас вітати.

Щастя і добра бажати.

Учениця

Красиво і світло у нашій світлиці,

Сонце у вікна нам світить ясне.

Сьогодні у класі бабусине свято,

І хочеться всіх привітати.

Учениця

 Бабуся — це найближча для кожного з нас людина‚ це мати нашої матері  чи батька. Вона заслуговує на подвійну шану та низький уклін за недоспані ночі‚ натруджені руки‚ смуток у  очах.

Вчитель

Дорогі бабусі!  Сьогодні ваші онуки підготували для вас сюрпризи. Просимо вас на хвилинку заплющити очі, а коли розплющите — то побачите біля себе ваших онучат з сюрпризами.

 

 Звучить музика. Діти вручають бабусям медалі «НАЙКРАЩІЙ БАБУСІ»

 

 

 

ЛЮБІЙ БАБУСІ

У святковий день  жіночий

Тільки-но розплющу очі

До бабусі побіжу.

Привітаю і скажу

Що люблю її без тями

Бо піклується за нами!

І годує, з нами грає,

Перед сном казки читає!

Може, правда, й посварити –

Та за мить почне жаліти!

І хвилюється безмежно

Щоб були ми обережні.

Ми із братом і сестрою

Так пишаємось тобою!

І щодня тобі охоче,

Не лише у день жіночий,

Будем  про любов казати

І букети дарувати!

 

БАБУСІ

Люба бабусю, тебе я вітаю,

Радості, щастя, здоров'я бажаю!

Хай тобі сонечко світить яскраво,

Квіти буяють і стеляться трави.

Бажаю тобі я сто років прожити,

Нехай тебе люблять онуки і діти.

Нехай тебе старість не квапить, минає

І серце твоє хай нещастя не крає.

Живи ти ще довго на світі оцім —

На радість онукам і дітям своїм.

 

РІДНІЙ БАБУСІ

Я зізнатись не боюся –

Краща ти за всіх бабуся!

І хоч старша за усіх –

Найдзвінкіший в тебе сміх!

Пам’ятай, бабусю, рідна!

Дуже ти усім потрібна!

То старішати зажди –

Будь здоровою завжди!

Бабуся сива, мов квітуча вишня,

Моя бабуся — вишенька в саду.

Мене ти знову зустрічати вийшла

І по стежині я до тебе йду.

Іду, щоб прихилитися всім серцем

До рук твоїх — ласкавих і м'яких,

Поглянути у очі — два озерця,

І прочитати радість щиру в них.

Пробач, що я буваю неслухняна —

Трапляється всіляке у житті.

Я знаю, що, бабусенько кохана,

У тебе серце й руки золоті!

БАБУСИНІ КАЗКИ

У бабусі руки вмілі,

А казки – чудові, милі.

Миготять в повітрі шпиці,

За клубочком скаче киця.

А нитки все в’ються, в’ються,

А казки рікою ллються…

Ляжу в ліжко, та не спиться –

Нову казку в’яжуть шпиці.

ВСТАЛА РАНЕНЬКО БАБУСЯ МОЯ

Встала раненько бабуся моя.

Солодко спить ще велика сім'я.

Хутко смачненьких млинців напекла,

Теплого всім молочка принесла.

«Любі малята, швиденько вставайте,

Личко умийте і снідать сідайте».

Біля бабусі я сяду близенько:

«Дякую, бабцю моя солоденька!»

Завжди працює бабуся моя,

Любить бабусю вся наша сім'я.

БАБУСЯ

З ранку і до ночі

Трудиться бабуся,

В неї я охоче

Працювати вчуся.

Я бабусю прошу:

Хоч на півгодини

Хай моя хороша

Ляже, відпочине.

Годі їй, старенькій,

Мити, підмітати, -

Я сама скоренько

Приберу кімнати:

Застелю я ліжка,

Підмету підлогу,

Килимок-доріжку

Покладу під ноги,

Я сама усюди

Пил повитираю,

Квітів не забуду

Принести із гаю.

Вже як і годиться,

Все зробить я зможу, -

Я ж бо трудівниця,

На бабусю схожа.

БАБУСИНІ РУКИ

Я з бабусею своєю

Дружу давно-давно,

І ми — скажу вам — з нею

В усьому заодно.

Така моя бабуся –

Найкраща у житті.

А руки ж у бабусі –

Ну просто золоті.

Вони що хоч уміють,

Скрізь роблять чудеса.

То місять щось, то шиють.

Подивишся — краса.

Так товсто мажуть пінку.

Так щедро сиплють мак.

Працюють без спочинку,

А пестять ніжно так.

І в хаті і на дворі

Пороблять все як слід.

То чистять щось в коморі,

То варять нам обід.

А там — нічник засвітять,

Щоб спав міцніш онук.

Мабуть, немає в світі

Таких хороших рук!

 

****

Бабусенько мила,

Бабусенько рідна,

Онукам та дітям

Ти завжди потрібна.

Вітаємо любу

Бабусю зі святом,

Їй зичимо щастя

Й здоров’я багато.

***

Бабуся моя дорогенька,

Матуся моєї матусі,

Присядь біля мене близенько,

я ніжно то-так пригорнуся,

Накину тобі я на плечі

хустиночку теплу, м’якеньку..

Як добре з тобою малечі....

БАБУСЯ ЗАВЖДИ БУДЬ ЗДОРОВА !!!

Цілую бабусині втомлені руки,

Що знали в житті і любов, і розлуки

Що вміють такий смачний хліб випікати,

І людям добро завжди дарувати.

Бабусю, дай ручки твої поцілую,

За шийку тебе обійму,

І щічки погладжу...

Ти знаєш, бабусю,

Як дуже тебе я люблю!

 

 

 

Бабусині очі

Ще сонце не встало,

Ще тільки сіріє –

Мене від світанку

Два сонечка гріють.

Два сонечка ясні

Від ранку до ночі –

Це дивляться тепло

Бабусині очі.

Вже сонце схилилось,

Пташки сплять у гаї,

Засну – наді мною ж

Два сонечка сяють.

Два сонечка ясні

Від ранку до ночі –

Два сонечка красні,

Бабусині очі.

***

Працьовита та весела,

 Завжди гарний настрій має,

 І її порада мудра

 Нам усім допомагає.

 Це бабусечка моя,

 Привітаю її я:

 Побажаю щастя й долі,

 Щоб всього було доволі,

 Щоб життю вона раділа

 І ніколи не хворіла!

 

 

 

 

Дорогу свою бабусю

 Я сьогодні привітаю.

 Я, сказати вам, горджуся,

 Що таку бабусю маю.

 Ми як подруги із нею,

 Нам так весело удвох:

 То вареники ліпили,

 То лузали ми горох,

 То гуляли в зоосаді,

 Годували голубів,

 То дивилися у небо,

 Де літак, як птах летів.

 Я люблю тебе, бабуня,

 Будь красива, не журись,

 Будь здорова та моторна,

Ти радій і веселись.

 

 

 

 

 

 

Голубчики

 Якось вдень на старість літ‚

Посварились баба й дід‚

А тоді‚ як діточки,

В різні боки та в кутки.

Дід мовчить: уперся він‚

Мов кілочок той у тин.

Не говорить і стара.

Вже обідати пора‚

Вже спустилася пітьма‚

А розмовоньки — нема.

Баба з роду говірка,

Ця мовчанка їй тяжка. ‚

Розтуля вона вуста‚

В діда лагідно пита:

— Ти‚ старий‚ учора  чхнув? Дід удав‚ що не почув.

— Чхнув чи ні? — стара ізнов.

—Чхнув... То що?

— То будь здоров!

Засміявся дід в отвіт —

Помирились баба й дід.

1 сидять вони укупці —

Голубочок при голубці.

 

 

 

 

 

 

 

Богородице-Мати! 0 Пречистая  Діво!

Тобі дяку складати я беруся несміло.

Я молюся до тебе  за татуся і неньку‚

Зачинательку роду‚ за бабусю рідненьку.

Даруй‚ Матінко Божа‚  їй життя довге й миле.

Кожна днина пригожа додає їй хай сили!

Хай ніколи бабуся наша горя не знає‚

Поможи їй‚  молюся‚ Преподобна, благаю!

Любов наша до неї  завжди світла й чиста.

Молю серцем‚  душею‚  будь же з нею‚ Пречиста!

Лунає пісня «Аве‚ Марія», муз. Ф.Шуберта. Дівчатка виконують танець зі свічками.